Чи хоч хвилює нас ще полум'я Тараса?
Чи може зовсім ми звелися унівець?
Завзято продалися сьогоденню,
І вадить зараз вийти нам на грець?
На герць? Із ким? Насамперед з собою.
Та ба, нехай не грець, хоча би на дискус.
Себе спитати: "Хто ти? Що ти?
Чи в ті ти клопоти по самі вуха вгруз?"
Звертаємось до Бога :"Як нам важко!"
Він допоможе, аби ти робив.
Лише б не заклав ти совість,
А голову закласти й поготів.
Не те що пращурам, з яких і лій топили,
Що теж чубилися і грішними були …
През шаблі добували права
І таки прапор волі піднесли.
Той прапор майорів через сторіччя
І в кожнім часі хтось його тримав.
Бувало накладав і головою,
Свій камінець в підмурок закладав.
| 
І предок той, що так багато хибив,
Та в решті решт під прапором тім йшов,
Як наш Мазепа, (от хто мав вже вибір)
За нього на анахтиму пішов.
А ми, до кого впав він в руки
І не през шаблі маємо права,
Гарцюємо на цім святім підмурі,
В нас не болить за теє голова
Щоб щось побудувати. На що? Потім!
Ось "порішаємо" своїх "важких" проблем,
Підмурок хоч по хатах не розтягнем,
Та трохи грошиків із нього наберем.
| За товстий гаманець вже чубляться естети,
Це вже політика, а не потік образ.
Лунає: "Не позволям! Veto!"
І гонор взявся звідкість водночас.
Не той це гонор, і не ті чесноти.
Яка то марнота і дрібнота…
Колись то через них блискуча впала Польща.
Та тож тоді! Тепер доба не та.
І демократ пліч-опліч з лібералом,
А з ним і й социяльний комуніст
Гендлярять з гордо піднятим забралом
Впевняючи себе, що в цім підмурку зміст.
Упевнити себе в наш час не дуже важко,
Лиш совість заклади, чи просто заховай.
До тіла ближче "личная рубашка",
Та схаменіться, бо настане край.
"Схаменіться, будьте Люде,
Бо лихо вам буде,- знайоме?-Так!"
То наш святий, Тарас, у давнину казав.
А може це про нас?..
|
